vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобДитячі хворобиРевматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит


Ревматоїдний артрит (РА) - хвороба невідомої етіології із складними автоімунними процесами в сполучній тканині переважно опорно-рухового апарату, що характеризується затяжним або хронічним перебігом.

Етіологія ревматоїдного артриту

Пусковими факторами РА є:
1) охолодження (частіше навесні і восени), гіперінсоляція, бактерійна, а можливо, й вірусна інфекція на фоні спадкової схильності;
2) стрептокок, стафілокок, їх L-форми, віруси, мікоплазма, які можуть викликати порушення імуногенезу, відігравати роль екзогенних антигенів;
3) порушення гуморальних і клітинних ланок імунітету. Оскільки чужорідні антигени циркулюють у надлишку, то під їх впливом утворюються автоантигени, посилюються імунні й автоімунні процеси, утворюються антитіла до власного гамма-глобуліну;
4) імунологічні реакції, які призводять до патологічних змін, передусім у суглобах, що чітко виявляються при рентгенологічному дослідженні.
Основним клінічним проявом РА є ураження суглоба. При РА найчастіше вражаються колінні суглоби, потім - гомілковостопні, променсвозап'ясткові, міжфалангові суглоби кистей, ліктьові, суглоби шийного відділу хребта, плюснофалангові, нижньощелепні, плечові, дрібні суглоби ступень, кульшові, грудинореберні. До особливостей РА у дітей належать: 1) часті ураження колінних суглобів, шийного відділу хребта, нижньощелепних суглобів; 2) відносно рідке залучення у патологічний процес дрібних суглобів кистей; 3) частіша, ніж у дорослих, асиметрія ураження суглобів.
Збільшені в об'ємі суглоби мають різноманітну форму: колінні - кулеподібну, ліктьові - веретеноподібну; променсвозап'ясткові суглоби мають м'які тістуваті набряклості на тильному боці, гомілковостопні - збільшені в об'ємі за рахунок набряку, особливо в ділянці щиколоток; кульшові та плечові суглоби не мають зовнішніх змін або вони малопомітні; проксимальні міжфалангові - веретеноподібні. Збільшення об'єму суглобів обумовлено періартикулярним набряком, випотом у порожнину суглобів, потовщенням синовіальної оболонки. Найбільша кількість ексудату може зібратися в колінному суглобі, а тому він помітно збільшується, шкіра над ним гаряча на дотик, розтягується, стає лискучою, через неї просвічуються судини. Нерідко визначають симптом балотуючого надколінника і переміщення рідини у суглобі. Над дрібними суглобами шкіра гіперемована, внаслідок чого в подальшому може залишатися пігментація. Ураження нижньощелепного суглоба (обмежене відкривання рота, хруст при пальпації або клацання при відкриванні рота з наступною дисплазією нижньої щелепи) свідчить про тяжкий перебіг захворювання. Біль у цьому суглобі маленькі діти можуть сприймати як вушний. Ураження шийного відділу хребта локалізується на рівні ІІ-ІІІ хребця і характеризується обмеженням рухомості, болем, що посилюється під час рухів, іноді кривошиєю.
При РА відбувається порушення росту кісток у зонах, що межують з ураженими суглобами. У деяких випадках це проявляється вкороченням кінцівок, в інших - їх подовженням. Біль у суглобах помірний (може визначатися тільки при пальпації, рухах) або відсутній. Іноді біль виникає після тривалого спокою (вночі), може бути пов'язаний із зміною погоди. Він найінтенсивніший у колінному суглобі.
Розрізняють декілька варіантів РА: синдром Стілла, алергосептичний варіант (субсепсис Віслера-Фанконі), варіант з окремими вісцеритами.
Синдром Стілла характеризується швидко прогресуючим перебігом. Захворювання починається гостро - з підвищення температури тіла, як правило, з поліартриту, збільшення периферичних лімфатичних вузлів, печінки і селезінки. Можливі алергічні висипання. Для поліартриту характерне втягнення в процес дрібних суглобів, шийного відділу хребта. Суглоби припухлі, різко болючі (діти займають вимушене положення). У процес найчастіше втягується серце, можуть уражатися всі оболонки (міокард, ендокард, перикард), органи дихання (плевра, паренхіма легень).
Алергосептичний варіант починається раптово - з високої температури тіла, яка може утримуватися протягом 2-3 тиж або 2-3 міс, під час зниження температури спостерігається проливний піт. Характерна алергічна висипка (плямисто-папульозна, уртикарна), яка утримується тривалий час. Вісцеральні зміни спостерігаються на початку захворювання (міокардит, перикардит, плеврит, пульмоніт). Суглобовий синдром може приєднуватися через кілька місяців або років.
Варіант з окремими вісцеритами розвивається поволі. У процес втягуються 4-б суглобів. Можуть уражатися перикард (фіброзний шар), плевра.
Особливе місце займає форма ревматоїдного артриту з ураженнями очей: іридоцикліт, увеїт; можлива тріада - іридоцикліт, катаракта, дистрофія рогівки. Суглобовий синдром проявляється моно- й олігоартритом.

Діагностичні критерії ревматоїдного артриту:

1. Клінічні ознаки: артрит тривалістю 3 міс і більше, артрит іншого суглоба, який виникає через 3 міс і пізніше; симетричне ураження дрібних суглобів, контрактура, тендосиновіт або бурсит, м'язова атрофія, вранішня скутість, ревматоїдне ураження очей, ревматоїдні вузлики, випіт у порожнині суглоба.
2. Рентгенологічні ознаки: остеопороз, дрібнокістозна перебудова епіфіза, звуження суглобової щілини, кісткові ерозії, анкілоз суглобів, порушення росту кісток, ураження шийного відділу хребта.
3. Лабораторні ознаки: позитивний ревматоїдний фактор, позитивні дані біопсії синовіальної оболонки.

Лікування ревматоїдного артриту

Лікування індивідуальне, етапне (стаціонар, поліклініка, санаторій).
Застосовують нестероїдні протизапальні препарати: ацетилсаліцилову кислоту - 0,2 г на рік життя або 0,06-0,07 г/кг 3-4 рази на добу; вольтарен - 2-3 мг/кг на добу; бруфен - 10-15 мг/кг на добу (цю дозу розподіляють на 3-4 рази). Тривалість курсу (місяці) залежить від динаміки клініко-лабораторних показників.
Показані препарати 4-амінохінолінового ряду; делагіл - 5 мг/кг, плаквеніл - 8 мг/кг. Добову дозу призначають на ніч одноразово. Тривалість курсу - місяці (клінічний ефект настає не раніше 4-го тижня або на 4-6-му місяці).
Препарати золота: кризанол - від 5 до 35 мг на одну ін'єкцію. D-пеніциламін (купреніл) - 150-300 мг/добу. Тривалість курсу - місяці.
Глюкокортикоїди: преднізолон - 0,8-1 мг/кг на добу. Тривалість курсу декілька місяців до клініко-лабораторного ефекту, надалі застосовують підтримуючі дози (1/3-1/4 початкової).
Цитостатики: лейкеран (хлорбутин) - 0,2 мг/кг на добу; азатіоприн або 6-меркаптопурин - 2 мг/кг на добу (до клініко-лабораторної ремісії призначають у повній дозі, а потім у половинній).
Місцево призначають фонофорез гідрокортизону на уражений суглоб, ЛФК, масаж тощо.
У період реабілітації лікування проводять в умовах санаторію або поліклініки.