vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобДитячі хворобиВаскуліт геморагічний

Васкуліт геморагічний


Васкуліт геморагічний - гостра інфекційно-алергічна хвороба з переважним ураженням мікроциркуляторного русла шкіри, суглобів, шлунка, кишок і нирок.

Етіологія геморагічного васкуліту

Імунокомплексне ураження судин можуть спровокувати різні чинники: вірусні і бактерійні інфекції, паразитарні Інвазії, лікарські препарати, щеплення, харчові алергени, холод.

Клініка геморагічного васкуліту

В ранній стадії васкуліту або на початку його загострення з'являються кропив'янка, алергічна висипка.
Найчастіше спостерігається шкірний синдром із симетричним ураженням судин кінцівок, сідниць, рідше тулуба. Виникає мономорфна папульозно-геморагічна висипка, яка має запальну основу і в тяжких випадках ускладнюється центральними некрозами. Ділянки некрозу покриваються кірочками, після відпадіння яких надовго залишається пігментація.
Одночасно або через кілька годин чи днів з'являється суглобовий синдром - біль різної інтенсивності у великих суглобах, який через декілька днів зникає, але після рецидиву висипки може знову виникати. Сталий біль у суглобах інколи нагадує прояви ревматоїдного артриту.
У 1/3 хворих розвивається абдомінальний синдром, який може передувати шкірним змінам і тим самим утруднювати діагностику. Біль у животі буває приступоподібний, інколи дуже інтенсивний і є наслідком крововиливів у стінку кишки, слизову оболонку, її субсерозний шар.
Виникають кровотечі з неї і ділянок некрозу, кров'янисте блювання, мелена або свіжа кров у калі. При абдомінальному синдромі температура тіла завжди підвищена, з'являється лейкоцитоз із зсувом вліво. Можливі ускладнення: колапс, постгеморагічна анемія, втрата рідини і хлоридів (часте блювання). У деяких хворих синдром нетривалий, минає за 1-З дні, періодично виникає знову (має світлі проміжки). Інколи труднощі в діагностиці спричинюють необгрунтоване оперативне втручання у дітей. Однак в деяких випадках абдомінальний синдром може ускладнюватися інвагінацією, непрохідністю внаслідок закриття просвіту кишки гематомою чи її стискання. Результати коагулограми найчастіше свідчать про гіперкоагуляцію і гіпертромбоцитоз.
Нирковий синдром спостерігається у 1/2-1/3 хворих, перебігає як гострий гломерулонефрит з мікро- або макрогематурією, протеїнурією, циліндрурією. Артеріальний тиск при цьому не підвищується. Цей синдром проявляється через 1-4 тиж від часу виникнення захворювання. Ознаки нефриту можуть утримуватися протягом кількох тижнів, інколи місяців, часом набувають хронічного перебігу. Іноді відбувається швидке прогресування з розвитком хронічної ниркової недостатності внаслідок імунокомплексного ураження клубочків, явищами артеріальної гіпертензії. Такий перебіг нагадує перебіг підгострого злоякісного гломерулонефриту.
Легеневий синдром виникає рідко, закінчується смертю внаслідок легеневої кровотечі.
Церебральний синдром є наслідком крововиливів в оболонки мозку. Він характеризується менінгеальними симптомами, головним болем і може супроводжуватися епілептиформними припадками. Серед усіх синдромів буває найрідше.
Геморагічний синдром може ускладнюватися розвитком синдрому ДВЗ.

Лікування геморагічного васкуліту

Лікування геморагічного васкуліту залежить від тяжкості його перебігу. Суворий ліжковий режим обов'язковий не тільки в гострий період захворювання, а й у фазі вщухання процесу. Відміняють його через 2 тиж після повного зникнення геморагічної висипки.
Дієтотерапія полягає у виключенні алергізуючих харчових продуктів (яйця, какао, шоколадні цукерки, цитрусові, свіжі ягоди), а також тих, до яких є індивідуальна непереносність. У перший тиждень обмежують м'ясні, рибні і молочні страви.
Патогенетично обгрунтованим є призначення антикоагулянтної терапії. Гепарин застосовують по 300-400 ОД/кг на добу, інколи дозу необхідно збільшити у 2 рази. Тривалість курсу - 3-4 тиж, при нирковому синдромі - до 2 міс.
У випадку сталого суглобового синдрому використовують нестероїдні протизапальні засоби або кортикостероїди (1,5-2 мг/кг на добу, короткими курсами - 5-7 днів).
При сталому нирковому синдромі (підгострий або хронічний перебіг) найдоцільнішим є призначення цитостатичних засобів (лейкерану, 6-меркаптопурину тощо).
Після виписки із стаціонару діти підлягають диспансерному нагляду. За відсутності рецидивів їх можна зняти з обліку через 5 років. Протипоказані активні заняття спортом, фізіотерапевтичні процедури, перебування на сонці, профілактичні щеплення.