vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобІнфекційні хворобиДифілоботріоз

Дифілоботріоз


Етіологія дифілоботріозу

Збудник - стьожак широкий, тіло якого складається з великої кількості члеників (до 3000-4000) і має довжину 7-10 м. На головці паразита є 2 присмоктувальні рівчаки - ботрії, за допомогою яких він фіксується до слизової оболонки кишки. Гермафродит, належить до біогельмінтів.

Епідеміологія дифілоботріозу

Хворий з випорожненнями виділяє у зовнішнє середовище яйця гельмінта, які повинні потрапити у прісноводні водоймища. Подальший розвиток паразита відбувається зі зміною двох проміжних хазяїв - рачка-циклопа і хижих риб (окунь, судак, щука, минь, йорж), де послідовно здійснюються 3 личинкові стадії; за 2,5-3 міс він стає інвазивним для остаточного хазяїна. Людина заражається при споживанні недостатньо термічно обробленої або слабо просоленої риби та ікри. Частіше хворіють рибалки та члени їх сімей. В Україні ця інвазія реєструється вздовж Дунаю і Дніпра.

Патогенез дифілоботріозу

Патологічні зміни обумовлені механічною, травматичною і токсико-алергічною дією паразита, а також способами його харчування (всмоктування вітаміну В12 і фолієвої кислоти), що викликає запальний процес у тонкій кишці, порушення перетравлення, розвиток перніціозоподібної анемії.

Клініка дифілоботріозу

Після потрапляння в кишки гельмінт досягає статевої зрілості за ЗО-60 днів. Інвазія проявляється загальною слабістю, поганим апетитом, нудотою, болем і вурчанням у животі, метеоризмом, зниженням працездатності, розладами функції кишок.
При тяжкому перебігу хвороби розвивається В12-дефіцитна анемія, на язиці з'являються яскраво-червоні плями, тріщини, настає атрофія сосочків. Шкіра стає блідою з жовтуватим відтінком, часто виявляють ахілію, збільшення печінки і селезінки. Температура тіла субфебрильна, іноді висока. В крові знижується кількість еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, але анемія за характером гіперхромна, з високим кольоровим показником. ШОЕ збільшена, виявляються мегало- і пойкілоцити, збільшується рівень білірубіну.
Ускладнення: непрохідність кишок.

Діагностика дифілоботріозу

Виявлення в калі яєць або уривків стробіли гельмінта.
Лікування. Для дегельмінтизації використовують фенасал, трихлосал, фебісол. Етіотропне лікування необхідно поєднувати з патогенетичним (ціанокобаламін, фолієва кислота, переливання крові).

Профілактика дифілоботріозу

Масове обстеження населення в ендемічних осередках і дегельмінтизація виявлених хворих. Запобігання вживанню в їжу сирої, недостатньо термічно обробленої риби, свіжої і малосольної ікри; дотримання санітарно-гігієнічних правил обробки риби. Охорона водоймищ від фекального забруднення.