vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобІнфекційні хворобиДизентерія

Дизентерія


Дизентерія - бактерійна хвороба з переважним ураженням прямої і сигмоподібної ободової кишок.

Етіологія дизентерії

Цю хворобу викликають дизентерійні палички з роду шигел. З 4 патогенних видів збудника найпоширенішими є шигели Флекснера і Зонне. У зовнішньому середовищі вони можуть зберігатися від 10 днів до 3 міс.

Епідеміологія дизентерії

Джерелом інфекції є хвора людина або бактеріоносій. Найбільшу небезпеку становлять хворі на легкі, стерті та атипові форми дизентерії, якщо вони продовжують працювати в системі громадського харчування, водопостачання або в дитячих закладах. Збудник розповсюджується з харчовими продуктами (частіше шигела Зонне) або водою (шигела Флекснера), рідше - через забруднені руки, іграшки, білизну, інші побутові речі. Хвороба трапляється у будь якому піці, але частіше хворіють діти віком 2-4 роки. Захворюваність зростає влітку.

Патогенез дизентерії

З їжею мікроби потрапляють у шлунок і тонку кишку, де вони частково гинуть. Решта досягає товстої кишки, занурюється в її слизову оболонку і розмножується. Продукуючи токсини, шигели викликають місцеву запальну реакцію і вражають нервову та серцево-судинну системи. Приєднуються дисфункція кишок і дисбактеріоз. Хвороба залишає нетривалий типоспецифічний імунітет.

Клініка дизентерії

Інкубаційний період триває від 12 год до 7 діб. Захворювання починається гостро, частіше з болю в животі та проносу. Зрідка цьому передують відчуття мерзлякуватості і нездужання.
Розрізняють гостру і хронічну дизентерію. Гостра форма триває від кількох днів до 3 міс. Перебіг різний - від стертого і легкого до дуже тяжкого. Температура тіла субфебрильна або підвищується до 38-39 °С. У частини хворих виникають блювання і біль у надчеревній ділянці, а згодом або відразу - переймистий біль у лівій здухвинній ділянці. Шкіра бліда. Язик вологий, з нальотом. Живіт запалий; сигмоподібна ободова кишка пальпується у вигляді болючого, потовщеного тяжа. Пронос буває від 6-7 до 20 разів на добу і бі°'аіе'
Кал виділяється у великій кількості; він рідкий, пінистий, смердючий. Згодом виділень стає менше, вони втрачають звичайний вигляд, зверху з'являються домішки крові і слизу. Пульс частий, тони серця приглушені, артеріальний тиск знижений.
У тяжких випадках частоту проносу не вдається порахувати, він супроводжується нестерпним переймистим болем (тенезми), бувають несправжні позиви до дефекації. Анус зіяє. Фекалії слизо-кров'янисті. Може розвинутися інфекційно-токсичний шок: пульс ниткоподібний, артеріальний тиск дуже низький, наростає ціаноз, можливі судоми.
При стертому перебігу дизентерії клінічні прояви слабкі. Тільки цілеспрямоване обстеження дає змогу виявити ознаки деякого нездужання, розлад функції кишок (1-2 рази спостерігається напіврідкий кал), спазмовану сигмоподібну ободову кишку.
Перехід у хронічну форму можливий у 1 % хворих і менше. Унаслідок значної інтоксикації і тривалого проносу розвиваються глибокі порушення травлення, гіповітаміноз, анемія, виснаження. Періоди загострення можуть змінюватися тривалими ремісіями.
Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, випадіння прямої кишки, дисбактеріоз кишок, пневмонія, пієлоцистит.

Діагностика дизентерії

Крім типових клінічних і епідеміологічних даних ураховують результати огляду і мікроскопії калу, зокрема наявність у ньому домішок крові та слизу. З допомогою мікроскопа можна побачити залишки неперетравленої їжі і продукти запалення слизової оболонки: слиз, скупчення нейтрофільних лейкоцитів, велику кількість еритроцитів та епітеліальних клітин.
Важливе значення мають дані ректороманоскопії: слизова оболонка прямої і сигмоподібної ободової кишки гіперемована, набрякла, на ній можуть бути геморагії, ерозії та виразки.
Найвірогіднішим у діагностиці дизентерії є виділення шигел з калу і блювотних мас (зрідка). Кал забирають у стерильний посуд (без слідів дезінфікуючих речовин, бо вони можуть знизити частоту висіву бактерій) і якомога швидше доставляють у лабораторію. Для посіву використовують штучні живильні середовища Плоскирєва, Левіна та інші. Діагноз підтверджують також з допомогою серологічних реакцій, зокрема реакції непрямої гемаглютинації (РИГА).
Диференціальну діагностику проводять з метою відмежування дизентерії від харчових токсикоінфекцій, сальмонельозу, холери, вірусної діареї, амебіазу, балантидіазу, лямбліозу, а також неінфекційних хвороб, які можуть супроводжуватися проносом, - від неспецифічного виразкового коліту і раку прямої чи сигмоподібної ободової кишки, отруєння
солями важких металів, гострого апендициту, інвагінації кишки.

Лікування дизентерії

Лікування при дизентерії відповідно до клінічних і епідеміологічних показань проводять удома або в стаціонарі. З дозволу епідеміолога хворого можна залишити вдома за таких умов: гостра дизентерія має легкий перебіг, загальний стан пацієнта задовільний, він живе в ізольованій квартирі або окремому будинку, хворий і його сім'я не працюють у системі громадського харчування. Дітей віком до 3 років госпіталізують неналежно від цих обставин.
Застосовують дієту №4. В гострий період хвороби рекомендують супи з протертих овочів, слабкі м'ясні бульйони, страви з перемеленого м'яса, відварену нежирну рибу, каші, омлет, свіжий сир, булку, сухарі тощо. Виключають з раціону смажену і жирну їжу, свіже молоко, гострі прішрави, капусту, квасолю, чорний хліб, редьку, алкогольні напої.
З етіотропних засобів призначають фуразолідон, фурагін, ентеросептол. Курс лікування триває 5-7 днів. Крім того, використовують ентеросорбенти (мікросферичні вуглеці, ентеродез, полісорб), імунні стимулятори (пентоксил, метилурацил), ферментні препарати (лізоцим, панкреатин, панкурмен, фестал), вітаміни. З метою нормалізації мікрофлори кишок хворому дають колібактерин, біфідумбактерин, біфікол, лактобактерин (після відміни антибактеріальної терапії).
При проносі ефективна така суміш лікарських рослин: чорниця (плоди), м'ята перцева (листки), спориш звичайний і ромашка лікарська (квітки). Одну столову ложку цього збору заливають 1 склянкою окропу, варять 7-10 хв, проціджують. Вживають по 1/2 склянки відвару 3-4 рази на добу за 15-30 хв до їди. Використовують також звіробій, кору дуба, волоський горіх.
Реконвалесцентів виписують з лікарні після клінічного одужання і отримання негативного результату посіву калу на шигели, харчовиків - після 2 посівів. їх одразу допускають до роботи. Працівники харчових підприємств та інші прирівняні до них особи підлягають диспансерному нагляду протягом 1 міс з дворазовим бактеріологічним дослідженням.

Профілактика дизентерії

Раннє виявлення і лікування хворих. Заключна дезінфекція в епідемічному осередку після госпіталізації хворого або поточна, якщо він залишився вдома. Контактних осіб спостерігають 7 днів. Особи, які належать до. декретованої групи (працівники закладів харчування, дитячих дошкільних закладів тощо), підлягають бактеріологічному обстеженню. До отримання негативного результату їх не допускають до роботи.
Необхідно стежити за додержанням санітарно-гігієнічного режиму на харчових підприємствах, у магазинах і на ринках;
здійснювати епідеміологічний нагляд за водопостачанням населення. Важливе значення мають очищення населених пунктів від сміття, знищення мух. Проводять санітарно-освітню роботу.