vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобІнфекційні хворобиЯщур

Ящур


Ящур - гостра вірусна хвороба, що перебігає з гарячкою і афтозннм висипанням на слизовій оболонці рота та шкірі
кистей.

Етіологія ящура

Збудник належить до роду афтовірусів, має 7 серологічних типів. Віруси добре зберігаються при висушуванні та заморожуванні, але швидко гинуть при нагріванні до 60 °С і під дією дезінфікуючих розчинів.
Епідеміологія. Ящур трапляється переважно у парнокопитних тварин (велика рогата худоба, свині, вівці, кози, олені). Найчутливішим є молодняк, у якого ящур перебігає дуже тяжко, з нисокою летальністю. Хнорі тварини виділяють збудника зі слиною, молоком, випорожненнями, сечею, а також з видихуваним повітрям. Людина найчастіше заражається через сире молоко, при контакті з хворою твариною, зрідка - при споживанні інфікованого м'яса. Захворюваність має професійні риси, частіше хворіють тваринники і працівники м'ясокомбінатів, різниць. У дітей сприйнятливість вища.

Патогенез ящура

Віруси ящура проникають в організм людини крізь слизові оболонки або ушкоджену шкіру. На місці проникнення збудника утворюється пухирчик, у якому нагромаджуються віріони. Далі збудник потрапляє у кров і з її плином розноситься по організму, осідаючи в епітеліальних клітинах.

Клініка ящура

Інкубаційний період триває 2-12 діб. Початок раптовий - з ознобу, підвищення температури тіла до 38-39 °С, болю голови і в м'язах. На 2-й день з'являються сухість і відчуття печії в роті, слинотеча, нерідко й світлобоязнь, печія при сечовиділенні, блювання, пронос. Через 1-2 дні на уражених слизових оболонках рота, носа, кон'юнктив, сечівника та шкірі міжпальцевих складок можна побачити яскраву гіперемію і велику кількість пухирчиків. Унаслідок їх руйнування оголюються дрібні ерозії (афти), які можуть місцями зливатися. Під шкірою пальпуються болючі регіонарні лімфовузли. Хворі неспроможні жувати, у них виділяється значна кількість слини. Губи припухають і вкриваються поверхневими виразками та кірками. Захворювання триває 5-7 днів, іноді рецидивує і затягується на кілька місяців.
Ускладнення: сепсис, пневмонія, міокардит.

Діагностика ящура

При типовій клінічній картині розпізнати ящур неважко, особливо якщо є вказівка на епізоотію. Підтвердження одержують при постановці серологічних реакцій (РЗК і РНГА) з парними сироватками, шляхом виділення вірусу з слини, афт, крові та калу, біологічною пробою на гвінейських свинках.
При диференціальній діагностиці треба відкинути афтозний і виразковий стоматити, герпетичну та ентеровірусну інфекції, вітряну віспу, пемфігус.

Лікування ящура

Догляд за порожниною рота. Вживання напіврідкої щадної їжі, інколи через зонд. З противірусних засобів місцево використовують оксолінову, теброфенову, флореналеву, інтерферонову мазі, а також розчини інтерферону і рибонуклеази. Афти обробляють 2-5 % розчином срібла нітрату або І-3 % розчином калію перманганату, а в період загоювання - шипшиновою і обліпиховою олією, аерозольними препаратами «Вінізоль», «Лівіан». Застосовують лікарські рослини з протизапальною і знеболювальною дією (квітки ромашки, нагідок (календули), листки евкаліпту, м'яти перцевої).
Прогноз сприятливий.

Профілактика ящура

Важливо не допустити захворювання домашніх тварин і провести комплекс санітарно-ветеринарних заходів у разі його виникнення. При епізоотії можна вживати лише пастеризоване або кип'ячене молоко. Персонал має працювати в захисному одязі (гумові рукавиці, фартух, чоботи), який після роботи дезінфікують.