vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобІнфекційні хворобиСкарлатина

Скарлатина


Скарлатина - гостра інфекційна хвороба, яка характеризується гарячкою, загальною інтоксикацією, ангіною, дрібною екзантемою.

Етіологія скарлатини

Збудником є бета-гемолітичний стрептокок групи А, що має еритрогенний токсин і алерген. Мікроорганізм чутливий до різних антибіотиків.

Епідеміологія скарлатини

Джерелом інфекції є хворий на скарлатину, реконвалесцент, а також хворі на інші стрептококові інфекції (ангіну, бешиху, хронічний тонзиліт, пневмонію тощо), здорові носії стрептокока. Механізм передачі повітряно-крапельний; іноді хвороба передається через дитячі іграшки, предмети побуту, молочні продукти. Найбільш небезпечні хворі в останні 2 дні інкубації і в перші дні хвороби; заразливість зберігається до 21-го дня реконвалесценції. Частіше хворіють діти. Максимум захворюваності припадає на осінньо-зимовий період. Після перенесеної скарлатини залишається досить сталий антитоксичний імунітет, але можливі й повторні захворювання.

Патогенез скарлатини

Скарлатина розвивається в осіб, які не мають ні антитоксичного, ні антимікробного імунітету до стрептокока. Вхідні ворота інфекції - піднебінні мигдалики, досить рідко - рана чи опікова поверхня (ранова скарлатина). Септична дія стрептокока виявляється у розвитку на місці укорінення збудника запального вогнища і подальшому розповсюдженні інфекції по лімфатичних і кровоносних шляхах. Токсична дія обумовлена еритрогенним токсином, котрий викликає ураження нервової, ендокринної та серцево-судинної систем, висипання. З алергією пов'язують появу пізніх ускладнень (нефрит, міокардит, ревматизм).

Клініка скарлатини

Інкубаційний період триває 1 -12 діб (пересічно 2-7 днів). Захворювання розпочинається гостро - з гарячки, іноді ознобу. Виражені загальна слабість, біль голови, блювання. Хворі скаржаться на біль при ковтанні. Зів яскраво гіперемований, «палаючий», мигдалики збільшені, часто з гнійно-фібринним нальотом, регіонарні (підщелепні) лімфовузли болючі. З перших днів хвороби на тлі гіперемованої шкіри з'являється яскрава крапкова пурпурово-червона висипка зі згущенням на згинальних поверхнях кінцівок і в ділянках природних складок (пахвинних, пахвових, ліктьових), де утворюються дрібні крововиливи (симптом Пастіа).
Носогубний трикутник вільний від висипань, блідий. Екзантема утримується 3-5 днів, потім блідне і зникає, залишаючи після себе пластинчасте лущення, особливо на пальцях стоп і кистей. Висипка іноді супроводжується свербінням. Серед типових симптомів слід також звернути увагу на білий дермографізм, з 3-4-го дня хвороби - «малиновий» язик. Іноді на м'якому піднебінні виявляють крапкову енантему.
Зміни серцево-судинної системи характеризуються артеріальною гіпотензією, тахікардією, приглушенням тонів серця, розширенням його меж, систолічним шумом. Можливе збільшення печінки і селезінки.
Токсичні форми характеризуються вираженою інтоксикацією з порушенням свідомості, збудженням або пригніченням психіки, маренням, багаторазовим блюванням; можливі корчі, менінгеальний синдром. При септичному перебігу розвиваються тяжкий некротичний процес у зіві, гнійний регіонарний лімфаденіт, вторинні септичні вогнища.
При екстрабукальній скарлатині (рановій, опіковій, післяродовій) інкубаційний період короткий, спостерігається яскрава висипка навколо воріт інфекції, ангіна відсутня.
При дослідженні крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз, зсув формули вліво, збільшення ШОЕ; в кінці першого тижня з'являється еозинофілія.
Рецидиви скарлатини можуть виникати на 2-4-му тижні і в більшості випадків пов'язані з реінфекцією або суперінфекцією іншого варіанта гемолітичного стрептокока.
Ускладнення: лімфаденіт, отит, отогенний абсцес мозку, нефрит, міокардит, ревматизм, артрити.

Діагностика скарлатини

Діагностика грунтується на клінічних даних з урахуванням епідеміологічного анамнезу. Для скарлатини типові поєднання ангіни з дрібною еритематозною висипкою, її наступним пластинчастим лущенням, гарячка. Виділення гемолітичного стрептокока не відіграє великої ролі, бо воно можливе і при носійстві. Допоміжне значення має феномен згасання висипки - її зникнення за 6-12 год навколо місця введення 0,2 мл антитоксичної протистрептококової сироватки.
Диференціювати скарлатину необхідно від псевдотуберкульозу, кору, краснухи, стафілококової інфекції, а також токсико-алергічних реакцій, які супроводжуються скарлатиноподібною висипкою.

Лікування скарлатини

Більшість хворих лікують удома. Госпіталізації підлягають особи з тяжким перебігом хвороби та ускладненнями, діти першого року життя з будь-якою клінічною формою захворювання, а також всі хворі за наявності епідеміологічних показань (проживання в гуртожитку; хворий чи ті, хто з ним спілкується, належать до декретованої групи - працівники дитячих і лікувальних закладів, діти до 8 років, які відвідують дошкільні заклади чи школу).
Ліжкового режиму рекомендують дотримуватися не менше ніж 5-6 діб. Хворим призначають бензилпеніцилін з розрахунку 15 000-20 000 ОД/кг на добу внутрішньом'язово (при тяжкій формі - не менш як 50 000 ОД/кг на добу) протягом 5-6 днів. При лікуванні в домашніх умовах зручно використовувати біцилін-1 (1 200 000 ОД одноразово) або феноксиметилпеніцилін усередину 3-4 рази на день. За відсутності ефекту або у випадку непереносності пеніциліну застосовують тетрациклін, еритроміцин, цефалоспорини, гентаміцину сульфат. Одночасно призначають вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, вітамін Р, десенсибілізуючі і дезінтоксикаційні засоби, полоскання рота розчином фурациліну. При ускладненнях, крім антибіотиків, застосовують фізіотерапію; гнійні процеси потребують хірургічного втручання.

Профілактика скарлатини

На кожний випадок захворювання подають термінове повідомлення в СЕС. Ізоляцію хворих припиняють після клінічного видужання, але не раніше 10-го дня від початку захворювання. Дорослих осіб з осередку скарлатини, у котрих була виявлена ангіна протягом 7 днів з моменту реєстрації останнього випадку інфекції, не допускають до роботи в дитячих, медичних закладах, молочних кухнях протягом 22 днів після захворювання.
Реконвалесценти-діти, які відвідували дошкільні дитячі заклади і перші два класи шкіл, підлягають додатковій 12-денній ізоляції після клінічного видужання. Дорослих з декретованої групи переводять на 12 днів на іншу, епідеміологічно безпечну роботу.
В епідемічному осередку діти, які не хворіли на скарлатину, підлягають відокремленню на 7 днів після ізоляції хворого, щоденному огляду та термометрії. Дітям раннього віку та ослабленим доцільно ввести імуноглобулін. За дорослими з декретованої групи встановлюють медичний нагляд на такий самий термін.
У помешканні хворого на скарлатину проводять поточну дезінфекцію 0,5 % розчином хлораміну, посуд і білизну кип'ятять. Специфічна профілактика не розроблена.