vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобНервові хворобиТравма головного мозку (закрита)

Травма головного мозку (закрита)


Черепно-мозкова травма, яка не супроводжується пошкодженням кісток черепа, належить до закритої травми. За ступенем і характером ушкодження головного мозку в момент травми розрізняють струс, контузію (забій мозку) і стискання мозку

Струс головного мозку

Струс головного мозку - симптомокомплекс порушень функцій мозку, який розвивається у зв'язку з черепно-мозковою травмою, без явно виражених морфологічних змін головного мозку. Виникає як самостійна форма закритої черепно-мозкової травми, а також при забої мозку, тріщинах і переломах кісток черепа, оболонкових і внутрішньомозкових крововиливах. При клінічному обстеженні іноді важко відрізнити струс від забою мозку.

Клініка струсу головного мозку

Основним симптомом струсу мозку є втрата свідомості різного ступеня вираженості. Стан непритомності триває не більше ніж 15 хв, а сплутаність свідомості - не більше як 1 год. Іноді свідомість не втрачається, відмічаються оглушення, короткотривала дезорієнтація, запаморочення. Після відновлення свідомості нерідко виявляються розлади пам'яті. Найчастіше виникає ретроградна амнезія - випадіння пам'яті на події, обставини, що безпосередньо передують травмі. В разі тяжкої травми ретроградна амнезія охоплює значні проміжки часу до травми. Звичайно, надалі явища ретроградної амнезії зникають, рідше порушується запам'ятовування подій після травми - антероградна амнезія із несправжніми спогадами, дезорієнтовною конфабуляцією (корсаковський синдром розладу пам'яті). Розрізняють легкий, середньої тяжкості і тяжкий ступені струсу мозку.
Легкий ступінь характеризується короткотривалою непритомністю. В окремих випадках повної непритомності не спостерігається, але хворі дещо оглушені, дезорієнтовані в оточуючому. Вони скаржаться на біль голови або відчуття важкості у голові, запаморочення, блювання, шум і дзвін у вухах, загальну слабість. У перші години або добу визначається вазомоторна лабільність: блідість шкіри, пульс нестійкий, нерідко сповільнений, артеріальний тиск частіше понижений. Зіниці можуть бути розширені і мляво реагувати на світло.
Струс мозку середньої тяжкості відрізняється тривалим розладом свідомості. Стан хворого тяжкий. Спостерігається ретроградна амнезія. Хворі швидко виснажуються, сонливі, загальмовані, скаржаться на головний біль, запаморочення, відчуття важкості у голові, шум у вухах, нудоту, часто буває блювання. Іноді відмічаються сплутана свідомість, психомоторне збудження, блідість шкіри, лабільність пульсу і артеріального тиску, ністагм, двоїння в очах, пригнічення шкірних і сухожилкових рефлексів.
Тяжкий ступінь струсу головного мозку проявляється тривалим станом непритомності (не довше 1 год), розладами дихання і серцевої діяльності. Шкіра обличчя багряного або блідого кольору, холодний піт, акроціаноз, аритмічний, частий пульс, понижений артеріальний тиск, плаваючі рухи очних яблук. Дихання часте, хрипле, із глибоким затяжним вдихом і коротким швидким видихом. Зіниці розширені, реакція їх на світло млява або відсутня. Корнеальні рефлекси знижені або не викликаються. Шкірні та сухожилкові рефлекси відсутні. М'язи кінцівок розслаблені. Відмічаються мимовільні сечовипускання і дефекація.
Струс мозку легкого ступеня закінчується видужанням через декілька днів. При струсі середньої тяжкості поліпшення настає через 3-5 діб, а інколи затягується на З-4 тиж; ністагм і неврологічна мікросимптоматика утримуються тривало. Тяжкий ступінь струсу мозку в окремих випадках призводить до поглиблення сопорозно-коматозного стану, наростання внутрішньочерепного тиску, гіпертермії, падіння серцевої діяльності, розладу дихання і смерті через декілька годин або 1-2 доби. У більшості хворих серцева діяльність і дихання поступово поліпшуються. Відновлення свідомості відбувається повільно (до 1 год). Тривало зберігаються сплутана свідомість (але не довше 24 год), дезорієнтованість у часі та просторі, явища ретро- і антероградної амнезії, млявість, сонливість. Періодично виникають психомоторне збудження, зниження критики і пам'яті, астенія. В гострий період можуть спостерігатися короткотривалі психічні розлади, зрідка вони бувають сталі. Протягом декількох місяців можуть відмічатись пониження інтелектуальної активності та пам'яті, труднощі концентрації уваги, швидка втомлюваність, дратівливість, біль голови. Можливий розвиток набряку мозку, частіше у дітей.

Лікування струсу головного мозку

При струсі мозку хворому потрібно забезпечити спокій. Хворі з усіма видами черепно-мозкової травми підлягають терміновій госпіталізації. Транспортувати необхідно в положенні лежачи. Обстеження проводять одразу після поступлення в стаціонар. В усіх випадках необхідно зробити рентгенографію черепа, особливо при його переломах і підозрі на внутрішньочерепну гематому. Хворі підлягають динамічному спостереженню.
Термінову допомогу при струсі мозку спрямовують на усунення розладів дихання і серцевої діяльності, шокового стану. Потрібно підтримувати прохідність дихальних шляхів. При слабкій серцевій діяльності вводять строфантин, корглікон, сульфокамфокаїн, при падінні артеріального тиску - кордіамін, кофеїн, ефедрин, мезатон. Для боротьби з шоковим станом вводять протишокову рідину, переливають кров.
Спокій і ліжковий режим при легкому ступені струсу мозку рекомендують до 7 діб, при середній тяжкості - до 2-3 тиж, при тяжкому ступені - до 4-5 тиж. У перші дні травми кладуть холод на голову. При болю голови призначають болезаспокійливі засоби, при запамороченні - діменгідринат (дедалон), торекан, белоїд, белатамінал, цинаризин; при
збудженні і безсонні - транквілізатори, барбітурати; при загальній слабості, млявості, адинамії - ацефен, піридитол, френолон. Для боротьби з набряком мозку і підвищеним внутрішньочерепним тиском проводять дегідратаційну терапію. Використовують осмотичні діуретики (маніт, сорбіт, гліцерин, концентровані розчини плазми, альбумін), салуретики (фуросемід, етакринова кислота, урегіт) і глюкокортикоїдні гормони (дексаметазон, преднізолон). З метою діагностики гіпертензивного синдрому і виключення внутрішньочерепного крововиливу проводять люмбальну пункцію і забирають до 5 мл рідини. При субарахноїдальному крововиливі пункція має і лікувальне значення. Застосовують атропіну сульфат (по 1 мл 0,1 % розчину підшкірно). Обмежують прийом рідини. Однак тиск у лікворних шляхах може бути понижений. Для усунення лікворної гіпотензії вводять ізотонічний розчин Рінгера або глюкозу (разом з кофеїном).

Забій головного мозку

Забій головного мозку - травматичне ушкодження речовини мозку, яке викликає, крім комоційних симптомів, і порушення функції мозку.

Клініка забою головного мозку

Забій головного мозку супроводжується глибокими і тривалими (від кількох годин до кількох діб) порушеннями свідомості. Розвивається церебральна кома: шкірні покриви бліді, багаторазове блювання, іноді психомоторне збудження. Дихання поверхневе, пульс сповільнений, слабкого наповнення й напруження, артеріальний тиск низький. Вогнищеві симптоми залежать від локалізації вогнища контузії. Спостерігаються анізокорія, парез окорухових м'язів, ураження мімічних м'язів обличчя, сухожильна анізорефлексія, пірамідні патологічні рефлекси, парези кінцівок, розлади чутливості, мозочкові розлади, афатичні порушення, випадіння полів зору та ін. Нерідко відмічаються менінгеальні симптоми, підвищення температури тіла, конвульсії.
Вогнищеві симптоми зникають повільно, іноді залишаються стійкі явища випадіння, можливі епілептичні припадки.

Лікування забою головного мозку

Надання першої допомоги і догляд у гострий період проводять так само, як і при струсі головного мозку тяжкого ступеня. У відновний період рекомендують препарати йоду, трансцеребральний електрофорез йоду, масаж і лікувальну гімнастику при рухових порушеннях; антихолінестеразні (прозерин, галантамін), ноотропні препарати (пірацетам, аміналон, церебролізин, піридитол). При розладах мови - заняття у логопеда.

Стискання головного мозку

При закритій черепній травмі можливе стискання гематомою, що утворюється внаслідок крововиливу з ушкоджених судин мозкових оболонок або венозних синусів. Розрізняють епщуральні, субдуральні й субарахноїдальні крововиливи. Кожній з цих форм притаманна своя клінічна симптоматика. Стискання, яке спричиняє епідуральна або субдуральна гематома, характеризується прогресуючими загальномозковими симптомами, які можуть з'явитися після поліпшення, здавалося б, стану хворого (світлий проміжок при епідуральній гематомі становить від 3 до 36 год, при субдуршіьній гематомі - від 1 до 14 діб). Поряд з цим наростають і вогнищеві неврологічні ознаки. На протилежному щодо гематоми боці розвивається геміпарез (геміплегія), а на боці гематоми спостерігається розширення зіниці. Можливі судомні фокальні припадки, нерідко визначається афазія.
При субарахноїдальному крововиливі одразу після травми або через 2-3 дні виникають загальномозкові й менінгеальні симптоми. У спинномозковій рідині виявляється значна домішка крові. Для підтвердження діагнозу епі- і субдуральної гематоми велике значення мають додаткові методи дослідження. За допомогою ехоенцефалографії виявляють зміщення серединних структур мозку, а на ангіограмах - зміщення судин гематомою і безсудинну зону.
Лікування епі- і субдуральних гематом хірургічне. Лікування при травматичному субарахноїдальному крововиливі таке саме, як і при спонтанному субарахноїдальному крововиливі. При підозрі на стискання мозку (епі- або субдуральну гематому) хворого потрібно терміново транспортувати в нейрохірургічне відділення, надавши першу догоспітальну допомогу.