vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобПсихічні та наркологічні хворобиДепресивний синдром

Депресивний синдром


Депресивний синдром - знижений, пригнічений настрій, інтелектуальна і моторна загальмованість. Хворий відчуває гнітючу, безмежну тугу. Вона часто не лише сприймається як душевний біль, а й супроводжується тяжкими фізичними відчуттями (неприємні відчування в надчерев'ї, важкість або біль у ділянці серця). Все оточуюче хворий бачить у темному світлі; те, що раніше викликало його задоволення, втрачає сенс. Минуле розглядається як ряд помилок. У пам'яті випливають і переоцінюються минулі образи, нещастя, неправильні вчинки. Теперішнє і майбутнє видаються похмурими і безвихідними. Хворі знерухомлені, цілі дні проводять в одноманітних позах, сидять низько схиливши голову або лежать у постелі; рухи їх дуже сповільнені, вираз обличчя сумний. Відсутнє прагнення до діяльності. Суїцидальні тенденції свідчать про крайній ступінь тяжкості депресії. Інтелектуальне гальмування проявляється сповільненою, тихою мовою, труднощами обробки нової інформації, часто скаргами на різке зниження пам'яті, неможливість зосередитися. Розлади сну виявляються безсонням або поверхневим сном з частими пробудженнями чи порушенням відчуття сну.
Соматичні ознаки депресії: хворі виглядають постарілими, у них спостерігаються підвищена ламкість нігтів, випадання волосся, почащення пульсу, закреп; у жінок - порушення менструального циклу, часто аменорея. Апетит здебільшого відсутній: їжа - «як трава», хворі їдять над силу, худнуть.

Депресія з маяченням самозвинувачення

Хворі докоряють собі за погані вчинки, злочини, дармоїдство, симуляцію, неправильне життя; вимагають суду над собою, покарання. В деяких випадках ідеї самозвинувачення пов'язані з дійсними помилками в минулому, але неймовірно перебільшеними в період депресії.

Депресія з маяченням грандіозності (синдром Котара)

Нігілістичне маячення мегаломанічного (грандіозного) фантастичного змісту. Хворі заперечують існування всесвіту та самих себе, твердять, що їх звинувачують у тяжких злочинах, за які вони заслуговують нейвитонченіших катувань і жорстокої страти. Вони будуть розплачуватися за свої гріхи стражданнями протягом сотень і тисяч років (меланхолічна парафренія).
Депресія іпохондрична. На тлі зниженого настрою і різноманітних неприємних соматичних відчуттів у хворих формусться переконаність у тому, що вони захворіли на тяжку, невиліковну хворобу. Це стає підставою до невпинного і наполегливого звертання до лікарів різних спеціальностей.

Депресія у структурі окремих хвороб

Депресивні синдроми розвиваються при маніакально-депресивному психозі, циклотимії, а також при шизофренії, епілепсії, симптоматичних та інтоксикаційних психозах, органічних захворюваннях головного мозку. Особливо важкі для діагностики циклотимічні депресії у зв'язку з незначною вираженістю афективного компонента і ознак загальмованості та ускладненням клінічної картини синдромами нав'язливості, деперсоналізації', дереалізації, сенестопатій, вегетативними і соматичними розладами.

Депресія маскована

Ендогенний депресивний стан, при якому на перший план в клінічній картині виступає розмаїтість соматичних скарг, а власне психічні афективні прояви депресії стерті, знаходяться ніби на другому плані (синоніми-«депресія без депресії», прихована, або латентна, депресія).
За деякими даними, не менше ніж 15 % хворих, яких лікують лікарі-інтерністи, насправді хворіють на масковану депресію. Відомо, що маскована депресія є станом, який зумовлює високий суїцидний ризик.
Відповідно до численних соматовегетативних порушень, що спостерігаються при маскованій депресії, можна виділити такі різновиди її:
I. Алгічно-сенестопатичний: 1) кардіалгічний (біль у ділянці серця); 2) цефалгічний (біль голови); 3) абдомінальний (біль у різних ділянках живота).
II. Агрипнічний (стійке безсоння).
III. Діенцефальний:
1) вегетатинно-вісцеральний (періодична тахікардія, пітливість, відчуття жару, нестачі повітря, посилена перистальтика шлунка і кишок з несправжніми позивами до дефекації);
2) псевдоастматичний (приступоподібні порушення частоти, ритму і глибини дихання з суб'єктивним відчуттям ядухи); 3) вазомоторно-алергічний (періодично, частіше восени або навесні, виникає відчуття закладання носових ходів з утрудненням носового дихання, відчування важкості або оніміння в ділянках верхньощелепних пазух).
IV. Наркоманічний (проявляється псевдозапоями).
V. Порушення сексуальної сфери.

Лікування

При прихованій депресії хворим допомагають лише психотропні препарати і в першу чергу антидепресанти в комбінації з транквілізаторами. Лікування розпочинають, як правило, в умовах стаціонару. Після підбору препаратів та їх індивідуальної дози хворого виписують із лікарні і він отримує лікування амбулаторно. Курс терапії - 3-6 міс, лікування проводять під динамічним наглядом лікаря-психіатра.