vse-zabolevaniya.ru
ГлавнаяДовідник хворобПсихічні та наркологічні хворобиНеврози

Неврози


Неврози - порушення вищої нервової діяльності, що розвиваються під впливом психічних травм або тривалого емоційного напруження і виявляються переважно в емоційній сфері, тимчасом як зміни мислення і загальної поведінки в основному спричинені станом афекту. Зрив вищої нервової діяльності виникає в разі змінювання стану і взаємозв'язку основних нервових процесів, а саме їх сили і рухомості, якщо до них ставляться надто високі вимоги. На неврози частіше хворіють особи з меланхолічним і холеричним темпераментом, тимчасом як при сангвінічному і флегматичному темпераменті зриви спостерігаються рідко. Розвитку неврозів сприяють соціальні умови, соматичний і психічний стан у момент психотравми, загальна перевтома.
Основними різновидами неврозів с неврастенія, невроз нав'язливих (настирливих) станів та істерія. Розвиток певного виду неврозу значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності. У людей з художнім типом її, в яких перша сигнальна система (підкіркові процеси) переважає над другою (кора великого мозку), здебільшого розвивається істеричний невроз. До неврозу нав'язливих станів схильні особи з розумовим типом вищої нервової діяльності, в яких друга сигнальна система превалює над першою. Більшості людей властивий змішаний тип нервових процесів, найчастіше у них розвивається неврастенія.

Неврастенія

Неврастенія характеризується наявністю різноманітної симптоматики: соматичної, неврологічної, психопатологічної. Соматична симптоматика не пов'язана з яким-небудь захворюванням внутрішніх органів, проте часто така виразна, що вимушує хворого постійно звертатися до інтерністів. Переважно спостерігаються прояви розладу функції серцево-судинної системи - тахікардія, іноді сповільнення пульсу, відчуття болю, завмирання або стискання в ділянці серця та ін. Нерідкими є порушення діяльності травного каналу: зниження або «примхи» апетиту, нудота, розлад випорожнень. Іноді частішає сечовипускання без збільшення діурезу. У жінок можуть з'явитися ті чи інші відхилення в менструальному циклі, у чоловіків - явища імпотенції, які виявляються в різних формах порушення статевого потягу та ерекції.
Із загальних симптомів відзначаються гіперестезія до зовнішніх подразнень (світла, звуку тощо) і погане самопочуття, яке іноді хворим важко сформулювати. Спостерігаються також відчуття важкості в голові («мутна голова»), головний біль невизначеної локалізації, запаморочення та ін. Характерні порушення сну: засинання сповільнене, хворі часто прокидаються; сон не досить глибокий, а отже, не приносить задоволення, навіть якщо тривалість його достатня.
Неврологічний статус характеризується підвищенням сухожильних рефлексів, тремором витягнутих верхніх кінцівок, високою збудливістю судин, сильною пітливістю та іншими ознаками подразнення вегетативної нервової системи.
Психопатологічна симптоматика неврастенії добре визначається терміном «дратівлива слабкість». Характерними є поганий настрій та емоційна лабільність, яка, на відміну від такої при істерії, поєднується із швидким виснаженням нервових процесів. Емоційні «вибухи» виникають легко і нерідко з неважливого приводу. Після цього в хворого настає каяття у своїй поведінці, з'являється почуття ніяковості. Типовою є також схильність до слізливості, навіть у чоловіків. Працездатність, насамперед розумова, знижена, однак нерідко хворий під впливом тонізуючих психічних чинників може «зібратися» і виконати належний обсяг роботи. При неврастенії немає формальних інтелектуальних порушень. Хворі скаржаться на забутливість, порушення запам'ятовування, особливо в повсякденному житті, і болісно переживають це. Такі розлади є наслідком порушення уваги, слабкості її концентрації і минають без сліду. Загальна поведінка хворих неврівноважена, зокрема під час спілкування з оточуючими, що пов'язано з емоційною несталістю.
Розрізняють дві форми неврастенії: гіпер- і гіпостенічну. При гіперстенічній формі переважають симптоми дратівливої слабкості, при гіпостенічній - явища астенізації нервової системи (загальна слабість, млявість, непереносність будь-яких подразників і навантажень, зниження загального життєвого тонусу).
Невроз нав'язливості характеризується появою настирливих станів безпосередньо після психічної травми або через якийсь час. Клінічно проявляється синдромом нав'язливості.
Диференціальна діагностика необхідна для розмежування неврозу нав'язливості та шизофренії, мозкового атеросклерозу, наслідків енцефаліту. Відмінною ознакою неврозу нав'язливості, а на початку хвороби й єдиним психопатологічним проявом є саме нав'язливість. Інтелектуальних розладів немає. Якщо хвороба набирає тривалого перебігу і недостатньо піддасться лікуванню, вона може впливати не тільки на особистість хворого, а й на його подальшу долю.
Істерія. Клінічна картина хвороби характеризується значною лабільністю емоцій і переходом психічного компонента в соматоневрологічний. Це єдина форма неврозу, при якій можливі якісні зміни свідомості. Практично всі симптоми істерії мають захисний для хворого характер відповідно до конкретної психотравмуючої ситуації. Вони приносять особі певну моральну вигоду, оскільки дають змогу позбутись якогось іншого тяжкого переживання. Через це істерію можна розглядати як своєрідне фізіологічне захисне явище, що виникає під впливом надпотужного подразнення. Наприклад, мати отримала несподівану звістку про трагічну загибель сина. Чекаючи, коли привезуть його тіло, вона з жахом думала, що не зможе бачити сина мертвим, і раптово осліпла. Істерична сліпота згодом пройшла.
Емоційна лабільність при істерії проявляється в різкій зміні емоцій, нестійкості їх, однак, на відміну від неврастенії, вони відзначаються високою наснагою, майже невичерпні, незважаючи на бурхливі прояви. Хворий, який голосив, плакав, поринав у відчай, часто без особливих зусиль не лише заспокоюється, а й може досить легко прийти у добрий настрій. Така лабільність емоцій може спричинитися до хисткості у бажаннях, намірах, поведінці, симпатіях і антипатіях.
Крім емоційної лабільності характерним психологічним симптомом істерії є навіюваність (самонавіювання й здатність піддаватися навіюванню інших осіб).
Значні сила і лабільність емоцій можуть іноді зумовлювати порушення свідомості за типом сновидно потьмареної (істеричний делірій) і хворобливо звуженої (істеричний паморочний стан). Паморочний стан при істерії звичайно являє собою чистий тип хворобливо звуженої свідомості, без оглушення та інших ознак її порушення.
Із соматичних симптомів можуть спостерігатися тахікардія, задишка, відчуття завмирання серця, стан, що нагадує непритомність, почащене сечовипускання, порушення апетиту, блювання, нудота, пронос; у жінок - розлади менструального циклу.
Неврологічні симптоми істерії також дуже різноманітні, їх поділяють на явища подразнення й випадіння у руховій та чутливій сферах, а також у ділянці різних аналізаторів. Явища подразнення в чутливій сфері і в ділянці аналізаторів характеризуються різким підвищенням чутливості до всіляких подразників (гіперестезія до світла, звуків, дотику, больового подразнювання та ін.), у рефлекторній ділянці - підвищення рефлексів з розширенням їх зони, у руховій сфері - в тиках, сіпаннях, треморі, хореїформних та інших рухах. До явищ випадіння належать істеричні сліпота, глухота, глухонімота. Найяскравішим виявом подразнення в руховій сфері є істеричний припадок.
Наводимо критерії диференціальної діагностики істеричного і епілептичного припадків.
Явища випадіння в чутливій сфері характеризується різким зниженням чутливості, аж до відсутності всіх видів її. Вони, як і явища подразнення, невідповідні анатомічним зонам, іннервацію яких забезпечують периферичні нерви.
Рухові розлади, пов'язані з випадінням у руховій сфері, супроводяться паралічами та парезами і так само, як чутливі, не відповідають іннерваційним порушенням периферичного характеру, хоча парези нерідко мають периферичний тип. При цьому випадає також цілісна функція (рухи кисті і всієї верхньої кінцівки, стопи і всієї нижньої кінцівки та ін.), що свідчить про центральний характер порушень. Сухожильні рефлекси можуть підвищуватись.

Лікування неврозів

Першочергове значення має усунення впливу на хворого несприятливих емоційних чинників, а якщо це неможливо, то зміна його ставлення до психотравмуючого фактора. З цією метою застосовують різні психотерапевтичні методи, зокрема раціональну психотерапію, різноманітні види гіпнотерапії і автотренінгу (самонавіювання).
З лікарських засобів рекомендують загальнозміцнювальні, седативні і тонізуючі. Інколи призначають невеликі дози нейролептичних препаратів. Заспокійливі засоби звичайно показані на початку лікування (препарати валеріани, еленіум, тазепам, седуксен), далі підключають тонізуючі препарати (настойку женьшеню, китайського лимонника, екстракт елеутерокока, пантокрин тощо). Велике значення у лікуванні неврозів мають удало підібрані фізіотерапевтичні процедури (повітряні, хвойні ванни, франклінізація, гальванізація, дарсонвалізація). Лікування бажано проводити в умовах денного стаціонару або амбулаторно. Лише в тяжких випадках або коли хворий не має можливості постійно відвідувати дільничного психіатра чи психотерапевта, показане стаціонарне лікування.